Служенька, ки, ж.

1) Ум. отъ слуга.

2) = Службонька. Ой чуємо там доброго пана, що платить добре за служеньку. АД. І. 1.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 153.