Слизити, зю́, зи́ш, гл.

1) Дѣлаться скользкимъ. Шлях слизить після мряки. Канев. у.

2) Течь, сочиться. См. Слезити. Ота свічка, то хоч би вона тобі слизила, так ані трохи. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 150.