Рогач, ча, м.

1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном.

2) = Рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. ІІІ. 458.

3) = Олень. Вх. Пч. II. 6.

4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. І. 6. Ум. Рогачик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 27.