РОГА́ЛЬ, я́, ч.

1. Віл з великими рогами.

2. Те саме, що рога́лик. З тіста роблять рогалі, кладуть їх на змащений лист, дають їм підійти, змащують яйцем, посипають січеним мигдалем і випікають в духовці (Укр. страви, 1957, 315).

3. Те саме, що рога́ч 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 590.

Рогаль, ля, м.

1) Волъ съ большими рогами не расходящимися въ стороны. Рудч. Чп. 255. Віл рогаль.

2) Родъ жука = Рогач 4.

3) Толстое ребро листа, жилка. З капусти лем роґалі остали, — так обїла гусениця. Вх. Лем. 461.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 26.