Рогаль, ля, м.

1) Волъ съ большими рогами не расходящимися въ стороны. Рудч. Чп. 255. Віл рогаль.

2) Родъ жука = Рогач 4.

3) Толстое ребро листа, жилка. З капусти лем роґалі остали, — так обїла гусениця. Вх. Лем. 461.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 26.