Підкапок, пка, м. Монашеская камилавка. КС. 1883. III. 676. Чернець… стояв у підкапку. О. 1861. X. 23.

2) = Очіпок. Подають молодій підкапок; вона його тричи кидав до порога, а тоді таки надівають на голову. Грин. III. 548.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 166.