Пружок, жка, м.

1) Ум. отъ пруг. На вінцях (у миски) хрещики, на боках пружки. Сим. 233.

2) Черешокъ, стебелекъ листка. Сей год не буде капусти: черви поїли, — від листя тирчать самі пружки. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 493.