Промовка, ки, ж.

1) Рѣчь, разговоръ, погудка. Про вовка промовка, аж дідько вовка і несе. Маркев. 58.

2) Произношеніе, акцентъ. Яка у його чудна промовка. Левч. 129. См. Промова, промівка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 473.