Промова, ви, ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. К. ЦН. 240. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. І. 230. Ум. Промовка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 473.