Полонинка, ки, ж.

1) Ум. отъ полонина. Пішли вівці в полонинку самі біленькії. Гол. І. 229.

2) Обрядовая пѣсня, которая поется во время выгона гуцулами скота въ полонини. Шух. І. 197.

3) Раст. Anthus spinoletta L. Вх. Зн. 52.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 287.