Подок, дка, м.

1) Ум. отъ під.

2) Въ мельницѣ: возвышеніе, гдѣ находятся жернова. Шух. I. 112.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 244.