Плискач, ча, м.

1) = Плескач. Спекла жінка плискач і дала на дорогу, та такий добрий. Новомоск. у.

2) Шлепокъ, легкій ударъ ладонью.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 195.