Плескати, щу, щеш, гл.

1) Плескать. А нащо було плескати на його водою?

2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще. Лукаш. 125.

3) = Випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста! Харьк.

4) У кузнецовъ: клепать. Сумск. у.

5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду?

6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак. О. 1862. VI. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 194.