Песик, ка, м.

1) Ум. отъ пес. Песика б’ють, а левик боїться. Ном. № 3902.

2) Клочекъ волосъ у виска.

3) — на оці. Бѣльмо. Грин. II. 319.

4) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. МУЕ. III. 17. Щух. І. 255.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 148.