Пензель, зля, м.

1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв.

2) = Щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. Пензлик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 106.