Омана, ни, ж.

1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ.

2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Єв. Мр. IV. 19. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229).

3) Обманъ, заблужденіе.

4) Раст. Verbascum nigrum. Мил. 35. См. Оман 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 52.