Набубня́віти, вію, єш, гл.

1) = Набубні́ти. Уже горох добре набубнявів, — пора садити. Новомоск. у.

2) О древесныхъ почкахъ: раздуться предъ тѣмъ какъ распуститься. Бруньки набубнявіли на вишні, а де-не-де і листочки роспускає. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 466.