Набубні́ти, ні́ю, єш, гл.

1) Набухнуть, разбухнуть (о зернахъ). Кукуруза набубніла.

2) безл. Надуть, вздуть (животъ). Поласувався на сироватку та й давай її хлеп(т)ать, так уже нахлестався, що аж набубніло його. Рудч. Ск. II. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 466.