Мітла́, ли, ж.

1) Метла. Ой я тую далекую мітлами помечу, а до сеї близенької соколом полечу. Чуб. V. 26.

2) Комета. Мнж. 148.

8) Раст. = Мітлиця ж. Вх. Пч. І. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 433.