МІТЛИ́ЦЯ, і, ас. Кормова трав’яниста рослина родини злакових із складним колосом. Крім тимофіївки, пошкоджують [колосові мухи] вівсяницю червону, мітлицю, вжу збірну і жито (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 256); Прокіп махав грабками, не розбираючи, ..чи овес, чи стоколос, мітлиця чи усякий бур’ян (Н.-Лев., III, 1956, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 756.

Мітли́ця, ці, ж. Названіе нѣсколькихъ растеній: a) Festuca pratensis. ЗЮЗО. І. 123. б) Dactylis glomerata L. ЗЮЗО. І. 120. в) Avaena puhesceus L. ЗЮЗО. І. 171. г) Bromus mollis L. ЗЮЗО. I. 171. д) Agrostis vulgaris. Шух. I. 20. e) — біла. Agrostis alba. Шух. I. 20. ж) Aira spica venti. Вх. Пч. I. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 434.