Муля́р, ра́, м.

1) Каменщикъ. Муляр додому, а мур додолу. Канев. у.

2) = Маляр. Треба мені, друг мій, муляра нанять, твоє біле личенько та й намалювать. Чуб. V. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 454.