Ми́шка, ки, ж.

1) Ум. отъ миша.

2) Непроизвольное подергиваніе мускуловъ. В Оришки… забігала по егіду мишка. Мир. ХРВ. 18. Верхню губу мишка тіпала. Мир. ХРВ. 52.

3) = Мишокрілик. Вх. Лем. 435.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 429.