Мете́лиця, ці, ж.

1) Мятель. Бодай того коваля метелиця замела. Н. п. Метелиця засипала як піском землю снігом. Левиц. І.

2) Родъ танца, также музыка и пѣсня къ этому танцу.

3) Болѣзнь: овечій вертежъ = Мотилиця 1.

4) = Мотилиця 2.

5) Раст. Agrostis alba L. ЗОЗО. І. 110.

6) Метелиці давати. Трепать за волосы. Мужик попав коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 420.