Лабка, ки, ж.

1) Ум. отъ ла́ба.

2) Ножка въ ступі. Шух. І. 161, 162.

3) Одинъ изъ двухъ столбиковъ, деревянныхъ или желѣзныхъ, поддерживающихъ на припічку комін въ гуцульской печи. Шух. 1. 95.

4) Куреча лабка. Раст. Lycopodium. Шух. І. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 337.