Кілок, лка, м.

1) Колышекъ.

2) Колъ въ плетнѣ. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з’явилась, як з землі виросла, Ганна. Левиц. І. 26.

2) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315.

4) Вѣшалка въ видѣ колышка, вбиваемаго въ стѣну. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього… як на кілок у коморі. МВ. І. 28.

5) Въ дверяхъ крестьянскихъ построекъ: ручка въ видѣ колышка, за которую берутся при отворяніи дверей. Kolb. І. 57.

6) Колышекъ, вкладываемый у запора вмѣсто замка. Пивниця на колку. Ном. № 1259.

7) = Заніз (у ярмі). Kolb. І. 67.

8) Одинъ изъ двухъ деревянныхъ шиповъ, которыми прикрѣпленъ къ оси задній насад крестьянской повозки. Рудч. Чп. 249. Ум. Кіло́чок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 243.