ЗАНІ́З, ноза, ч. Те саме, що зано́за. [Демид:] Бик мотнув головою, зламав заноза, а був не налиганий, як задрочиться, як дремене!.. (Крон., III, 1959, 169); О, скільки вас [чумаків] за тим Молочним Шляхом Ішло до Криму! Де ж хоч би заніз Із ваших маж? (Рильський, Поеми, 1957, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 231.

Зані́з, но́зу, м. Палка, продѣваемая въ концы ярма и запирающая шею вола. Рудч. Чп. 250. Чуб. VII. 405. Kolb. І. 67. Поробили ярма кленові, поробили занози дубові. Н. п. Ум. Зано́зик. Аф. Ув. Занозя́ка. Аф.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 72.