Косарик, ка, м.

1) Ум. отъ косарь. Ген нуте, косарі, ви, косарики мої. Ном. № 9998.

2) мн. Раст. Кавалерскія шпоры, Delphinium consolida. Анн. 124.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 290.