Косарь, ря́, м.

1) Косарь, косецъ. Ген нуте, косарі, ви, косарики мої. Ном. № 9998. Въ видѣ косаря представляется смерть. Над головою вже несе свою неклепаную косу касирі, непевний. Шевч.

2) Насѣк. Фалангидъ, сѣнокосъ, Phalangium opilio. Вх. Пч. І. 7.

3) Ножъ изъ обломка косы, употребляемый для бритья. Сим. 157.

4) Созвѣздіе Оріонъ. Чуб. І. 14.

5) мн. Раст. Erodium cicutarium. Вх. Пч. І. 10. Ум. Косарик, косаричок. Мій синочку, мій косаричку! Мил. 213.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 290.