Корито, та, с.

1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцуловъ корито = Ночви. Шух. І. 248. Під корито підвернути. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285.

2) Въ ручной мельницѣ: ларь, въ который падаетъ мука. Шух. І. 104, 146.

3) Русло рѣки. Частина грунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68.

4) Продолговатая ямка въ землѣ, выкапываемая дѣтьми при игрѣ въ місяць. Ив. 36.

5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. Кори́течко, коритце.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 284.