НО́ЧВИ, чо́в, мн. Довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домашнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання і т. ін. Молодиці місили діжу та тісто на паляниці в здорових ночвах (Н.-Лев., III, 1956, 73); Кума Глафіра в дерев’яних ночвах купала свого одинадцятого сина (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183); Галька в ночвах оджимала сорочку (Головко, І, 1957, 160); Вся долівка і полиці [у сінях] заставлені ночвами з холодцем, баняками й макітрами з їжею (Кучер, Трудна любов, 1960, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 448.

Ночви, чо́в, ж. мн. Корыто (для стирки бѣлья). Ум. Ночовки, ночовочки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 571.

но́чви (зменшено-пестливі — ночо́вки, ночо́вочки) —довгаста посу­дина (здавна виготовлялась із де­рева, пізніше — з металу) з розши­реними доверху стінками, призначена для домашнього вжитку: прання білизни, купання і т. ін.; використовували також в обряді по́хорону Костру́ба (див. Костру́ба [свя́то]); побачити уві сні ночви — мати родинну втіху; це вірування, очевидно, походить від того, що ночвам відведено значну роль у ве­сільній обрядовості: у них розчи­няють тісто для короваю, при цьому в борошно ллють воду й трохи горілки, — «щоб коровай був веселий»; потім перекладають тісто в діжу; у ночвах готують та­кож інший обрядовий хліб — пас­ку; у ночвах возять весільних бать­ків селом, що є одним з дійств об­ряду; оскільки ночви є обрядовим предметом, вірили, що вони ма­ють і оздоровчу силу, тому після купання в них дітей, які мали кон­вульсії, ночви з водою перевертали й накривали ними дитину — сим­вол охорони, а на них розбивали нове горнятко — символ жертви; після цього конвульсії мали мину­тися. Молодиці місили діжу та тіс­то на паляниці в здоровенних ночвах (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 402.