Колода, ди, ж.

1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. І. 15.

2) См. Реваш. Шух. І. 209.

3) Составная часть п’ял. Шух. І. 254. См. П’яла.

4) = Диби. Запишався, як Берко в колоді. Ном. № 2474.

5) Въ ручной мельницѣ: толстая доска, на которой, въ углубленіи лежать жернова. Шух. І. 146.

6) Ступа. Колода съ выдолбленнымъ углубленіемъ или углубленіями, въ которыя бьютъ песты, — въ различныхъ снарядахъ: въ ступѣ, толчеѣ, въ сукновальнѣ, маслобойнѣ и пр. Шух. I. 161, 162, 163. Мик. 481. Вас. 172.

7) Длинное корыто у колодезя — выдолбленное или изъ досокъ. Приверни коней до колоди. Харьк.

8) Улей.

9) Колода картъ.

10) У горшечниковъ: партія мисокъ, до 35 штукъ, вложенныхъ одна въ другую; ставится бокомъ въ гончарную печь. Вас. 180.

11) Стадо овецъ, идущее тѣсно. Колода — отара, як іде тісно, не в роспаш. О. 1862. V. Кух. 38. Ум. Колодка, колодочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 270.