Калачик, ка, м.

1) Ум. отъ калач.

2) Раст. просвирки, Malva rotundifolia L. ЗЮЗО. I. 128. Воли… пішли собі… і де не вздрять калачики, або ромен і всякий бур’янець, то там і пасуться. Кв. II. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 210.