Здрі́ти, рю, риш, гл.

1) Видѣть. Не здрів нічого пред собою. Котл. Ен. H. 12.

2) = Скліти. Сиди тут та здрій (склій). Ном. № 5634.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 147.