СКЛІ́ТИ, склі́є, недок.

1. Робитися, ставати схожим на скло, подібним до скла.

2. діал. Скніти. А мати сохла та скліла, поки зовсім не зоскліла [зоскніла], покинувши на білому світі одинадцятилітню сироту (Мирний, IV, 1955, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 283.

Скліти, лію, єш, гл. = Скніти. Хто сіє, той віє, хто не сіє, той скліє. Ном. № 7165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 137.