I. Здима́ти, ма́ю, єш, сов. в. здиня́ти, здиму́, меш, гл. = Здіймати, здійняти. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку. Чуб. V. 579. Не дай ручки стискати і персника здиняти. Чуб. III. 36.

II. Здима́ти, ма́ю, єш, гл. = Здувати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 144.