Запізнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, на́юся, єшся, гл. = Зазнаватися, зазнатися.

1) 3 козацьтвом нашим добре запізнавсь. К. ПС. 120.

2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю. Гол. І. 215.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 79.