ЗАЗНАВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ЗАЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Ставати погордливим, самовпевненим, починати із зверхністю, зневажливо ставитися до інших. Козацька старшина, що колись, вибираючи, на її голови груддям кидали, щоб не зазнавалася, позадирала тепер голови, вгору (Мирний, І, 1949, 182); [Хрипун:] Він взагалі зазнався. [Горлов:] Хто? [Xрипун:] Огнєв. Вдає з себе маршала (Корн., II, 1955 13)

ЗАЗНАВАТИСЯ² , а́юся, а́єшся, недок., ЗАЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., діал. і. Знайомитися. Лушня встряє у шинки. Там вій зазнався з Матнею і Пацюком (Мирний, І, 1949, 262).

2. Сходитися, вступати в близькі стосунки. Одколи зазнався із нею [вдовою] мій Яків, ні до чого став парубок — ні до роботи, ні до господарства (Вовчок, І, 1955 219)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 128.

Зазнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. зазна́тися, на́юся, єшся, гл.

1) Знакомиться, познакомиться. Їздить, та вже з такими кралями та царями зазнається. ЗОЮР. II. 51. З купцями всякими зазнався в своїй і дальній стороні. Мкр. Г. 61.

2) Сходиться, сойтись, стать въ близкія любовныя отношенія. Одколи зазнався з нею мій Яків, — ні до чого опав парубок. МВ. ІІ. 141. Пішов би я до иншої, — зазнався з тобою. Мет. 50. Перше дали нам зазнаться, тепер розлучили. Грин. III. 186.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 41.