Ду́бчик, ка, м.

1) Ум. отъ дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. Мил. 91.

2) Ум. отъ дубець. Ум. Ду́бчичок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 452.