Достяга́ти, га́ю, єш, сов. в. достигти́, гну́, неш, гл. = Досягати 1—3. АД. І. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113.

1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224.

2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставав і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849), 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 432.