Домо́ви́й, а, е. Домашній. Домового злодія не встережешся. Ном. № 11096. На домовій раді в гетьмана. К. ЧР. 27. Збували… скот і рухомость домовую. Мкр. Г. 62. Господарь дом́овий. Хозяинъ дома. Сидять мужні жони, господарі домові. Рк. Макс. Домо́вий дідько. = Домовик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 419.