Гіркий, а, е.

1) Горькій на вкусъ. Гіркий полинь. Мет. 81.

2) Ѣдкій, донимающій. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. Мет. 85.

3) Несчастный, бѣдственный, горькій. Гірка доля. Ном. № 2442. Гіркий світ, а треба жить. Ном. № 2440.

4) Сопровождаемый горестью, неутѣшный, горькій. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Н. п. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. Ном.

5) Употребляется часто съ подразумѣваемымъ существительнымъ. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Стор. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Шевч. 80. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. К. Іов. 20. Гіркий лопу́х. Раст. Lappa major. Вх. Лем. 403. См. Лопух. Ум. Гіренький, гіркенький. Сравн. ст. гірший, гірчіший. Гіренький мій світ. Федьк. І. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 285.