Гу́ска, ки, ж.

1) Самка гуся, гусыня. Ном. № 4116. А щоб тебе гуска вбрикнула. Ном.

2) Соль въ столбикѣ, ступка соли. МУЕ. І. 98. Гуска соли. Шух. І. 101.

3) Родъ печенья. Попекли свахи гуски. О. 1862. IV. 34. (Нп). На тарілку кладе чарку горівки і гуску або колач. Грин. ІІІ. 506.

4) мн. Раст.: Nymphaea alba L, ЗЮЗО. І. 129. См. Латаття. Ум. Гу́сонька, гу́сочка. Нароблюють невеличких калачиків довгих (гусочки). О. 1862. IV. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 342.