ЛАТА́ТТЯ, я, с. Водяна рослина з великим листям та білими або жовтими квітками. На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті (Л. Укр., III, 1952, 196); Посередині [затоки].. зеленіло, ніби полив’яні тарілки, латаття з білими і жовтими квітками (Коп., Сон. ранок, 1951, 169); * Образно. Над гострими голками тополь, над широким лататтям кленів висне чудесна передвечірня сутінь (Собко, Любов, 1935, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 453.

Латаття, тя, с. раст. a) Nymphaea alba. ЗЮЗО. І. 129. б) — жовте. Numphar luteum. ЗЮЗО. І. 129. в) Caltha palustris. ЗЮЗО. І. 115. Показувала їй ті лози над ставочком, ті листки широкого латаття по воді. Левиц. І. 514. Ум. Лататтячко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 347.

лата́ття див. лі́лія.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 329.