Грімни́ця, ці, ж.

1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9.

2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг.

3) = Громниця.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 327.