Галівник, ка, м.

1) Канатъ, которымъ тянуть паромъ. Камен. у.

2) Работникъ, тянущій судно, бурлакъ. Черк. у. См. Галювати 1.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 268.