Галювати, люю, єш, гл.

1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у.

2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. ІІІ. 239.

3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 269.