Про УКРЛІТ.ORG

відрада

Відрада, ди, ж.

1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Мил. 115. Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада. Мет.

2) Отсовѣтываніе. Ум. Відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Мет. 253. См. Відрадість.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 225.

вгору