ВІДРА́ДІСТЬ, дості, ж., рідко. Те саме, що відра́да. Лице її ожило, в очах грає одрадість (Мирний, III, 1954, 12); Поете! Шлях твій повен труду. Не жди відрадості, о — ні… (Граб., І, 1959, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 626.

Відрадість, дости, ж. Отрада, утѣшеніе. АД. I. 91. Ой молодосте, відрадосте! Н. п. Шукав одрадости між козаками. К. ЦН. 175. См. Відрада, відрадність.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 226.