Відміна, ни, ж.

1) Измѣненіе, перемѣна.

2) Отличіе. У нас на Вкраїні…. не всюди однаково говорять…. не велика, воно, правда, і одміна. О. 1862. І. 70. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. Ном. № 7334.

3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. Ном. № 10854.

4) Выкупъ. «Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст дна мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. АД. І. 100.

5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Чуб. І. 130. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. См. Відмінок. КС. 1883. ѴІ. 372. Ум. Відмінонька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 219.