Витерплювати, плюю, єш, сов. в. витерпіти, плю, пиш, гл.

1) Вытерпливать, вытерпѣть, стерпѣть, переносить, перенести. Не витерпів святої кари. Шевч. 147. Витерплю покуту. К. Псал. 93.

2) Выстрадать. ви́терти. См. Витирати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 192.